За “Оксфордським словником для ділового світу”, монополія - “Володіння торгівлею, товарами чи послугами, або контроль над нею, який здійснює продавець чи продуцент”. Серед численних видів монополій їх можна звести до трьох основних: прирізної, адміністративної і економічної.

Сучасна економічна теорія розглядає також кілька видів монополістичних етапів: чиста монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія.

Взагалі слово “монополія” зазвичай асоціюється лише з негативними нас-лідками для суспільства, але є певні види монополій, усунення яких лише за-шкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх, а навпаки, сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а також на використання товарних знаків.

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку ведуть такі основні шляхи, як конкуренція виробництва і централізація виробництва і капіталу.

Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов'язані з рядом умов, за якими монополія існує. Серед них: відсутність досконалих за-мінників, відсутність можливості вільного входу на ринок (в галузь), тобто на-явність вхідних бар'єрів (наявність у підприємств-монополістів патентів на продукцію чи застосовувану при її виробництва технологію; існування держав-них ліцензій; контроль монополістом джерел необхідної сировини чи інших спеціальних товарів; наявність значної економії на масштабі і т.д.). Монополь-ного становища на ринку фірма може досягти за допомогою заходів недобросо-вісної конкуренції (“грабіжницьке ціноутворення”, “бійцівська марка”, “неціновий грабіж” і т.д.).

Ще одним поширеним шляхом досягнення монопольного становища є змова між кількома великими фірмами.

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслід-ки, проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополії значно більше, і перший з них - практика встановлення монопольних цін, такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Існує й така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу.

Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава змушена про-водити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, зако-нів, обмеження сфер впливу монополістичних об'єднань. Основними обов'язка-ми держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є ство-рення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існу-ючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали антиконкурент-них дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Антимонопольне законодавство України включає ряд законів, постанов, правил. Хоча воно далеко пішло порівняно з антимонопольним законодавством СРСР, проте, за словами спеціалістів, для нашої країни питання антимонополь-ної політики є надто новим та незвичним.

Органом, який має забезпечувати нагляд за дотриманням антимонополь-ного законодавства в Україні є Антимонопольний комітет України. Завданнями цього комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимоно-польного законодавства, захист законних інтересів підприємств та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень анти-монопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопо-льного законодавства в межах своїх повноважень, сприяння розвитку добросо-вісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці та реаліза-ції міжнародних проектів і програм, а також співпрацює ж державними органа-ми і неурядовими організаціями інших держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції.

Формування антимонопольної політики держав світу почалося з того, що навколо них формувалась негативна громадська думка, яка вимагала захисту споживачів від свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх.

Необхідність антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється в 10-14 років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері вже десятки років.

Українським законодавцем треба працювати, враховуючи іноземний до-свід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням монополь-ним становищем, недопущенням та попередженням створення монополій.