Таким чином, розглянувши особливості поведінки фірми на ринку за різних видів ринкових структур можна зробити такі основні висновки.

В сучасні економічній теорії немає єдиного погляду на те, що є головною метою діяльності фірми. Традиційно вважається. Що фірма прагне максимізувати розмір свого прибутку. Проте деякі дослідники говорять про те, що фірма може намагатися максимізувати обсяг продажу, збільшити свою частку ринку або намагатися досягти інших цілей відмінних від максимізації прибутку. Проте, на нашу думку, домінуючою метою функціонування фірми є максимізація прибутку.

За умов досконалої конкуренції поведінка фірми на ринку полягає тільки у встановленні такого обсягу виробництва, за якого вона буде отримувати максимальний прибуток (мінімальні збитки). Оскільки фірма не має контролю над ринковою ціною, то єдиним шляхом збільшення її прибутку – є ефективне використання наявних ресурсів.

За умов монополії фірма, що контролює повністю ринкову ціну, може отримувати більший прибуток встановлюючи менший обсяг виробництва ніж за умови досконалої конкуренції, але назначаючи при цьому більш високу ціну порівняно з досконало конкурентною фірмою. Тобто, внаслідок монополії суспільство сплачує більш високу ціну порівняно з досконалою конкуренцією, що говорить про необхідність державного регулювання діяльності монополій.

За умов монополістичної конкуренції фірми виробляють диференційовану продукцію, що є додатковим засобом збільшення прибутковості. Тому, на відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність.

Найбільш важким для моделювання поведінки фірми є ринок олігополії. Це обумовлюється тим, що фірми на даному ринку є тісно взаємопов’язаними – зміна ціни чи обсягу виробництва однією з фірм буде прямо впливати на розмір прибутку інших фірм галузі. Тому фірми можуть вести як спільну політику (утворення картелів) так і вести між собою жорстку цінову конкуренцію (цінові війни).

Для суспільства найбільш сприйнятливою формою ринкової структури є досконала конкуренція. Проте в чистому вигляді вона на практиці не зустрічається. Тому держава повинна здійснювати таку політику яка б сприяла розвитку конкуренції у всіх галузях, де вона можлива (тобто, за виключенням природних монополій).

Аналіз державної політики, спрямованої на розвиток конкуренції в Україні показав що вона далека від ідеалу. Тому, на нашу думку, основними напрямами удосконалення конкурентної політики в Україні мають стати:

• узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

• забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та дальше зменшення рівня монополізації економіки;

• оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин;

• удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

• розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Реалізація даних пропозицій дозволить, на нашу думку, суттєво збільшити ефективність державної політики спрямованої на захист економічної конкуренції в Україні.