Процеси транснаціоналізації значно допомагають у вирішенні проблем забезпечення належного доступу до якісніших та більш суттєвих за обсягом ресурсів розвитку. Ця властивість є характерною не лише для ТНК найбільш розвинених країн, а й для країн, що розвиваються. Стосовно джерел фінансового капіталу слід відзначити, що нові можливості можуть утворюватися як через залучення прямих іноземних інвестицій, так і через утворення власних ТНК.

У першому випадку мова йде не лише грошові вливання у дочірню компанію у вигляді інвестицій, а й про подальше включення в систему кредитних та інвестиційних відносин, якою має змогу користуватися материнська компанія. На філію ТНК фактично поширюється кредитний рейтинг материнської компанії і відповідно до цього вона стає внаслідок транснаціоналізації більш надійним та перспективним позичальником та об’єктом інвестування.

Відповідно ж до другого випадку, залучаючи до транснаціональної корпоративної мережі компанії, розташовані в інших країнах, ТНК має можливість доступу до більш дешевих кредитних ресурсів та потужних ринків капіталів, які функціонують за межами перебування країни її базування. Також таким шляхом усуваються державні обмеження щодо імпорту продукції.

Крім того ТНК мають унікальну можливість у сфері оптимізації власного матеріально-технічного забезпечення. Оскільки вони розміщують свої філії по всьому світу, то мають можливість закуповувати дійсно найкращі та найдешевші компоненти виробництва та види сировини, що значно підвищує їх конкурентноздатність. Крім того при цьому значно зменшуються комерційні ризики внаслідок кон’юнктурних коливань. Це пов’язано з тим, що є не суто зовнішніми чинниками, а внутрішніми об’єктами управління.

Залучення іноземних ТНК в національну економіку та створення власних ТНК є ефективним засобом поширення передової організаційно-управлінської практики. Адже під впливом жорсткої глобальної конкуренції та більш швидкого темпу виробничо-технологічних інновацій ТНК більшою мірою, ніж компанії, які обмежують свою діяльність вузькими рамками національних ринків, схильні й до організаційно управлінських інновацій. Саме в рамках ТНК створюються найсучасніші корпоративні системи безперервної підготовки кадрів, що дозволяє формувати сучасний людський капітал розвитку.

У наш час ТНК перетворюються на величезні центри постійного збирання й обробки найрізноманітнішої інформації про найсучасніші методи виробництва і маркетингу, що забезпечує їм вирішальні переваги в конкурентній боротьбі на глобалізованих ринках. Адже зараз інформація – це вирішальний фактор прогресу.

Аналіз діяльності провідних ТНК показує, що вони мають значно більший потенціал виходу на зарубіжні ринки. Дуже часто створення ТНК або входження до структур діючих корпорацій веде до суттєвого зростання експортного потенціалу компанії. Це зумовлюється тим, що:

1) операції на ринках, які пов’язані з виробництвом високотехнологічних виробів та послуг, чималою мірою реалізуються в рамках відносно замкнених систем внутрішнього корпоративного обороту ТНК, які самі собою утворюють величезний сегмент світового ринку;

2) щодо операцій на відкритих ринках конкурентна позиція ТНК значно посилюється завдяки наявності у них захищених товарних знаків, які для споживачів є символом високої якості та надійності;

3) маючи більш розгалужені інформаційні системи, ТНК можуть своєчасно реагувати на зміни в попиті та пропозиції, на появу на ринку нових продуктів та технологій, на відносні зміни в умовах ведення комерційної діяльності;

4) операції на ринках, які істотно захищені тарифними та нетарифними обмеженнями щодо міжнародної торгівлі, можуть бути значно полегшені через створення на відповідних територіях своїх виробничо-збутових дочірніх компаній та філій.

Взагалі місце України у світовому процесі транснаціоналізації ще чітко не окреслено. Основними напрямками його проведення є:

1) енергетика – Україна володіє надлишковими генеруючими потужностями і розвиненою інфраструктурою їхньої доставки через західні кордони країни;

2) транзитний потенціал – через Україну проходить транзит більш 90% російського газу, а також значна частина нафти;

3) аграрний сектор – Україна з її унікальними чорноземами є привабливою для аграрних корпорацій України;

4) певні виробництва в сфері легкої та харчової промисловості й інших споживчих галузей, що по співвідношенню цін і собівартості виявляються конкурентноздатними на світовому ринку.

Таким чином зростаюче поширення прямого іноземного інвестування, розвиток міжнародного виробництва стали основою для безпрецедентного розвитку ТНК у світовій економіці. Для будь-якої країни транснаціоналізація власних ринків створює комплекс нових можливостей щодо залучення ресурсів розвитку та виходу на зарубіжні ринки. Проте такі можливості не можуть автоматично реалізуватися без проведення відповідної політики уряду.

Безумовно є певні негативні наслідки транснаціоналізації. Вони пов’язані з технологічною та економічною залежністю від ядра відповідних ТНК у країні їх базування., можливістю перетворення ТНК на засіб експансії зарубіжних транснаціональних структур на території України всупереч критеріям її національної економічної безпеки. Відповідно до цього керівництво країни повинно розробити комплекс заходів, які б не допускали подібні зловживання з боку ТНК та країн розміщення їх материнських центрів.

Будь-яка країна, яка має за мету стабільне підвищення своєї конкурентоспроможності у передових сферах виробництва товарів і послуг, на які припадає переважна частина світового доходу, має утворювати і розвивати власні транснаціональні структури. Це насамперед передбачає формування чіткої і послідовної політики щодо їх формування, у тому числі й стосовно експорту національного капіталу за кордон. При цьому уряд повинен створювати економічні та юридичні умови для еволюційного визрівання цих структур у рамках конкурентної ринкової економіки.