ВCТУП

Актуальність теми дослідження полягає у пошуку шляхів щодо покращення фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів, прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.

Таке зміцнення виробничої бази, у свою чергу, стало б додатковим джерелом прибутків банківської сфери, слугуючи базою для розширення цих операцій та формуючи позитивну практику співробітництва фінансово-кредитних установ і підприємств. Крім того, операції лізингу могли б стати важливим джерелом надходження коштів на підприємства-виробники об’єктів лізингу, що теж мало б позитивний вплив на розвиток економіки, формування доходів бюджету, покращення загальної соціально-економічної ситуації в країні.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена передусім несприятливим станом парку устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

В даний час більшість українських (та й не тільки українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не можуть онов-лювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують різноманітні види кредиту-вання: іпотечне, під заставу цінних паперів, під заставу партій товару, не-рухомості. Однак підприємству при необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає, як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит, так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів. Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит, який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона — гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження останнього платежу [43].

Всебічний розвиток економічних процесів у будь-якій країні потребує активної підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу у всіх галузях економіки. На сьогодні актуальною проблемою різних підприємств незалежно від форми власності є пошук прийнятних шляхів фінансування капітальних вкладень. Брак фінансових ресурсів є результатом макроекономічної нестабільності, високого рівня інфляції, недостатності довгострокових кредитів, а також високих процентних ставок та комісії банку. Однак вибір напрямку залучення позикових коштів повинен базуватися на досягненні максимальної ефективності при їхньому використанні.

Використання лізингових операцій є привабливим фінансовим інструментом для суб'єктів господарювання і може стати базою для оновлення та поповнення їхніх основних фондів. Крім цього, лізинг сприймається як додаткове інвестування в підприємство, оскільки дозволяє користуватися основними фондами, не оплачуючи відразу їхню повну вартість, а вносити періодичні фіксовані лізингові платежі. При цьому зберігаються необхідні підприємству оборотні кошти.

Можливості лізингу фахівцями оцінюються вище, ніж можливості банківського кредиту, оскільки лізинг - гнучка форма фінансування, яка піддається меншому нормативному регулюванню, ніж банківська справа. Банкіри можуть бути обмежені не тільки банківськими регуляторними нормами, але й своєю більшою професійною консервативністю, натомість лізингодавці готові до ризику. Але, на жаль, в Україні операції лізингу не набули достатнього поширення [87].

Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе місце займають податки і амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй напрямку. В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємств різних форм власності. Одним із найбільш ефективних методів є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності. Нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвитку та інші вигоди, до яких належать:

• зменшений обсяг ліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що постійно створюються на грошовому ринку;

• загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в господарчий оборот малих і середніх фірм;

• підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

• загальне збереження ліквідності підприємств;

• створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страхові вигоди.

Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Для розвитку лізингу існують такі передумови - історичні, соціально-економічні, наукові, юридичні.

Відомо, що гарантією та запорукою успішного розвитку будь-якої підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки, правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.

Важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

Таким чином, враховуючи досвід здійснення лізингових операцій в іноземних країнах, а також необхідність і перспективність розвитку лізингу в Україні, враховуючи незначний досвід України у регулюванні лізингових відносин і більш досконале законодавство країн, що протягом десятиліть практикують лізинг, передбачаючи той факт, що вивчення і аналіз теоретичних питань лізингу та світового досвіду лізингових відносин, а також перспектив міжнародного лізингу в Україні полегшить подальше становлення лізингу в Україні і дасть можливість уникнути певних помилок у регулюванні цих відносин в подальшому, що зумовило актуальність даної теми.

Ступінь розробки теми дослідження. Вагомий вклад у вивченні та дослідженні лізингового кредиту внесли такі вітчизняні та зарубіжні учені-економісти: В.А.Абрамов, Г.І. Куналова, Л.М. Биковченко, Н.М. Внукова, Г.Р.Клаус, О.С. Білоусова, А.М.Герасимович, Г.Б. Калитка, К.Ф. Ковальчук, Л.І. Данилова, М.І.Лещнко, Ю.С.Матюшко, С.Ю.Медведков, В.І.Міщенко, Я.В.Онищук,О.В.Олійник,О.Пашкевич,Е.І.Хоменко, Я.Б.Усенко, Г.В.Черевко, Е.Н.Чермарева, Р.И.Шиллер, та інші.

Сьогодні, коли багато підприємств не мають вільних обігових коштів, а потреба в придбанні основних засобів як виробничого призначення, так і для підтримання високого іміджу підприємства, на допомогу приходять лізингові компанії. Для багатьох підприємств узяти в лізинг виробничі приміщення чи обладнання є єдиною можливістю розпочати власну справу.

Необхідність і особлива значущість лізингових операцій в Україні, недостатність теоретичних і практичних досліджень лізингу, наявність багатьох невирішених проблем, пов’язаних з розвитком та удосконаленням реалізації лізингових операцій визначили мету написання дипломної роботи.

Мета дипломної роботи - показати всі переваги розвитку саме лізингових операцій комерційними банками на Україні, розкрити недоліки, проблеми, що виявляють негативний вплив на становлення ринку банківських послуг і запропонувати можливі шляхи рішення цих проблем.

Відповідно до цієї мети були поставлені і розв'язувалися такі завдання:

- визначення соціально-економічної сутності та значення лізингових операцій банків;

- визначення характеристики лізингових операцій;

- дослідження економіко-правового регулювання лізингових операцій у комерційних банках України;

- дослідження ефективності проведення оперативного та фінансового лізингу;

- визначення основних напрямів підвищення розвитку лізингових операцій і вдосконалення їх механізму.

Об'єктом дослідження виступають фінансово-економічні відносини, що виникають у процесі лізингу, предметом дослідження – процес лізингу у комерційному банку (на прикладі ПАТ КБ «Приват-банк»).

Інформаційна база дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи послужили класичні положення економічної теорії, теорії фінансів, банківської справи, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлені фундаментальні положення лізингових операцій комерційних банків, законодавство та правова база України.

Структура та зміст роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В першому розділі роботи розглядається характеристика лізингових операцій комерційних банків, зокрема, економічно сутність та значення лізингових операцій, економіко-правове регулювання лізингових опрацій в комерційних банках України.

В другому розділі роботи описано економічну характеристику ПАТ КБ «Приват-банку», проведена оцінка ефективності лізингової діяльності у комерційних банках, здійснено дослідження ефективності проведення оперативного та фінансового лізингу на прикладі ПАТ КБ «Приват-банку».

Третій розділ дипломної роботи присвячени сучасному стану та перспективам розвитку лізингових операцій у комерційних банках України. Досліджені статистичні дані проведення лізингових операцій в Україні. Запропоновані шляхи удосконалення проведення лізингових операцій.

В роботі зроблені висновки до кожного розділу роботи та загальні висновки до дипломної роботи.

Повний обсяг дипломної роботи - 140 сторінок, у тому числі робота містить 19 таблиць, 5 рисунків, список використаних джерел зі 116 найменувань.