Власність: сутність, структура та економічний зміст
Оголошення про продаж даної роботи розміщене виконавцем Тетяна Сергіївна (контакти виконавця)
- Історія економічних вчень
- Курсова
- 2010
- 42 сторінки
- 200.00 грн.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Економічні відносини власності
1.1. Економічний зміст власності
1.2. Еволюція власності
Розділ 2. Дослідження сучасних форм та тенденцій відносини власності
2.1. Новітні тенденції у розвитку відносин власності
2.2. Сучасний стан відносин власності в Україні
2.3. Роздержавлення та приватизація власності в Україні
Розділ 3. Власність в україні: сили права і право сили
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Висновок
Власність — володіння й розпорядження речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.
Структура власності – різноманітна.
Класифікується за основними системоутворюючими і структуровизначальними критеріями:
- внутрішньогенетичними;
- суб’єктами і економічними рівнями;
- об’єктами;
- формами;
- видами власгості.
Відносини привласнення засобів виробництва та його результатів-основа відносин власності.
Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства. Складовими є володіння, розпорядження і користування.
Володіння характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності.
Розпорядження – здійснюване правом прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Користування (використовування) – процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності, а також створення за його допомогою благ.
Суб’єкт привласнення власності є одночасно володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати зовсім не реалізовуючи функції володаря і розпорядника. Проте, тільки в комплексі відносини володіння, розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.
Відчуження – процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів функціонуючої індивідуальної та суспільної праці зперетворенням власності суб’єктів на об’єкти економічних відносин.
Поряд з власником завжди присутній невласник. Привласнити можна тільки те, що відчужується. Акт привласнення об’єкта власності одним суб’єктом є одночасно моментом відчуження його для іншого суб’єкта.
Процеси привласнення і відчуждення – це дві діалектичні сторони сутнісних відносин власності. Протиріччя в системі “привласнення – відчуждення” є внутрішнім джерелом саморозвитку відносин власності. Саме в цьому полягає могутній позитивний заряд цього діалектичного зв’язку.
Обирати ті чи інші форми привласнення і відчуження економічних суб’єктів спонукають як об’єктивні, так і суб’єктивні обставини. Механізм примусу грунтується на сукупності економічних і позаекономічних методів.
Для того, щоб замовити дану роботу (або уточнити її вартість, ВУЗ та ін.), сконтактуйтеся із виконавцем або заповніть форму для замовлення.
Всі роботи на даному сайті продаються їх авторами без посередників.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за якість робіт, достовірність оголошення, порядність продавців і не має додаткових контактів виконавця, окрім викладених вище.