Реалізація — це втілення норм міжнародного права в поведінці, діяльності держав і інших суб'єктів, це практичне здійснення нормативних приписів.

Реалізація норм міжнародного права може відбуватись у наступних формах: дотримання, виконання, використання. Оскільки норма міжнародного права існує і діє в системі норм, то реалізація завжди припускає здійснення певної сукупності норм, взаємопов'язаних за предметом регулювання і загальними цілями, — норм договору (або іншого акту), інституту, галузі і права в цілому.

Реалізація являє собою процес, коли відповідні суб'єкти, яким адресована норма, діють у згоді з її положеннями. Нерідко потрібні додаткові правові і (або) організаційні заходи з боку держав для своєчасного, всестороннього і повного здійснення норм міжнародного права. Тоді процес реалізації може включати два види діяльності: 1) правове і організаційне забезпечення реалізації; 2) безпосередня фактична діяльність по досягненню соціально значущих результатів. В результаті такої діяльності суб'єкти досягають певного стану, збереження, скасування предмету або явища. Саме таким є процес реалізації норм міжнародного права незалежно від того, в якій сфері суспільних відносин він відбувається — у внутрідержавній або у міждержавній.

Міжнародно-правовий механізм реалізації норм міжнародного права за своєю структурою є досить складним комплексом нормативно-організаційного характеру. В ньому розрізняють два основні компоненти: власне нормативно-правовий, що полягає в юридичному забезпеченні реалізації норм міжнародного права, та інституційний компонент, головною функцією якого є сприяння такій реалізації.

Важливою умовою забезпечення реалізації норм міжнародного права є міжнародний контроль та міжнародно-правове тлумачення.