На мій погляд, Жоржа Жана Раймона Помпіду можна вважати одним з головних співавторів політики Шарля де Голля, який потім продовжив її самостійно, проте прагматичніше і раціональніше. Його особистість у якості політика залишилася, загалом, в тіні яскравої особи де Голля: незважаючи на величезну літературу про генерала багатьма мовами, робіт про його «Дофіна» поза Францією дуже мало, та й у самій Франції одна з книг про Жоржа Помпіду має назву «Забутий президент». Не виключено, що на це вплинув і короткий строк самостійного правління Помпіду. Останнім часом ситуація, принаймні у Франції, починає змінюватися: Асоціація Жоржа Помпіду проводить регулярні конференції, присвячені його політиці, видаються дослідження, а з 2006 року почали виходити тематичні збірки архівних документів його правління.

Той, хто пише про Жоржа Помпіду (із статтями про нього, зокрема, виступали лідери правих наступного покоління Едуар Балладюр і Жак Ширак), часто високо оцінює його внесок в модернізацію країни, називає його «полководцем промисловості», уособленням «тридцяти славних років» економічного зростання після Другої світової війни. Проте політика голлістів у цей період викликала і критику з боку лівих, які вказували на невдачу створення стабільної, захищеної від криз, економіки, заміну вирішення соціальних конфліктів половинчастими заходами.

За особистими спогадами його співробітників, Помпіду, на відміну від жорсткого і аскетичного де Голля, був демократичний і простий, іронічний, поблажливий до слабкостей інших. У своїй передвиборній промові у травні 1969 року він сказав: «Я не наслідуватиму стилю генерала де Голля; я і не зміг би цього, та і потім, ви бачите, я інша людина. Я ставлю перед собою завдання вести політику відвертості і діалогу».