На даний момент у світі інтенсивно розвивається процес глобалізації. У ньому беруть участь не тільки промислово розвинуті країни Заходу, але, у тій чи іншій мірі, більшість арабських країн.

Проте глобалізацій ні зміни викликають недовіру значної частини населення арабських країн. Як правило, глобалізація сприймається тут як спроба нав’язування західних цінностей, відходу від власної культури. Але, незважаючи на ці страхи, арабські держави не можуть собі дозволити залишатись тільки сторонніми спостерігачами змін, що відбуваються у світі. Стати повноправним учасником даного процесу, реальною силою, яка буде у змозі протистояти зростаючому впливу західних країн, арабський світ здатний тільки за умови внутрішньої інтеграції. Для цього у нього є певні передумови (політичні, економічні, культурні). До активізації інтеграційних процесів арабські країни підштовхує спеціалізація міжнародної торгівлі та залежність від Заходу.

Поки єдиним досвідом глибокої інтеграції в арабському світі є подія 22 травня 1990 року об'єднання двох частин Ємену в єдиній державі, що на практиці довело свою життєздатність Об'єднання єменських держав не відбулося відразу. Північ і Південь пройшли довгий і важкий шлях до єдності. На цьому шляху були війни, взаємні претензії, прагнення силою захопити іншу державу. Але були і моменти, коли лідери обох держав, забувши про особисті амбіції і розбіжності, що існують між країнами, сідали за стіл переговорів і здавалося, що вже ніщо не зможе перешкодити здійсненню планів об’єднання. Під час таких переговорів створювалися документи, що підготували правову базу події подальшого об'єднання.