Епідеміологічні дослідження в Україні та різних регіонах світу реєструють значне зростання захворюваності на бронхіальну астму (БА). У рамках міжнародної програми ISAAC (International Study of Asthma and Allergy in Childhood) відмічене зростання поширеності даної хвороби більше ніж у два рази за останні 20 років. Насторожує той факт, що з кожним роком приріст захворюваності на цю патологію відбувається за рахунок дитячого населення.

Ураховуючи дану статистику, у 1995 році був створений Міжнародний консенсус з діагностики і лікування БА — Global Initiative for Asthma (GINA), що об'єднує вчених різних континентів. Накопичені знання, досвід, світові тенденції щодо патогенезу, діагностики й лікування періодично публікуються в підсумкових документах консенсусу.

Патогенез БА постійно уточнюється, що призводить до більшого розуміння механізмів розвитку захворювання для подальшого медикаментозного впливу на них. Без сумніву, розвиток даної патології тісно пов'язаний з порушеннями в імунній системі. Функціонування неспецифічної ланки імунітету організму дитини є важливим фактором захисту від частих вірусних інфекцій, що виступають тригерами загострення запального процесу при БА. Саме нейтрофіли є першою ланкою захисту від впливу тригерів, алергенів, гаптенів. При зниженні місцевої резистентності слизова оболонка верхніх дихальних шляхів стає чутливою до даних впливів, оскільки лейкоцити залучені до багатьох реакцій запального процесу. Крім того, нейтрофіли за рахунок ферменту гістамінази беруть участь у дезактивації гістаміну — основного медіатора алергічних реакцій. Ряд авторів вважають, що зниження хемотаксису пов'язане з недостатньою продукцією енергетичного потенціалу клітин, що призводить до підвищення внутрішньоклітинного циклічного аденозинмонофосфату й клінічних проявів БА.

Як відомо, в періоді загострення хвороби через активацію прозапальних цитокінів відбувається дегрануляція тучних клітин. Це призводить до скорочення гладких м'язів, набряку слизової оболонки бронхів, гіперсекреції, спостерігається клінічна картина бронхоспазму, що, у свою чергу, спричиняє прояви гіпоксії, гіпоксемії та зменшення запасів АТФ у клітинах організму. Тому в процесі комплексного лікування доцільно використовувати препарати, які мають мембраностабілізуючу, метаболічну, енерготропну дію, оскільки врахування вищезазначених механізмів розвитку БА обумовлює бажану тривалу ремісію та відновлення функції бронхолегеневої системи. Такі властивості притаманні вітчизняному препарату тіотриазолін.

Особливу увагу привертає зростання кількості дітей з ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ), що виникає внаслідок несприятливого впливу різноманітних факторів (погіршення екологічної ситуації, нераціональне харчування, перебіг вагітності на фоні гестозів, патологічні пологи, супутні захворювання вагітних, особливо запальні процеси урогенітальної зони), оскільки відомо, що дефекти волокнистих структур і основної речовини сполучної тканини призводять до порушень формування різних органів і систем організму.