Основні принципи міжнародного права — це історично зумовлені основоположні загальноприйняті норми, що виражають головний зміст міжнародного права та його характерні риси і мають вищу, імперативну юридичну чинність.

Історична зумовленість є невід'ємною детермінуючою рисою основних принципів. Про це свідчить те, що процес їх формування спричинений об'єктивною необхідністю функціонування системи міжнародних відносин і міжнародного права. Це функціонування можливе тільки за певних історичних умов. Крім того, принципи відображають корінні інтереси держав і міжнародного співтовариства в цілому на певному етапі розвитку системи міжнародних відносин.

У сучасній історично зумовленій міжнародній системі імперативна сила основних принципів являє собою юридичний відбиток об'єктивного стану справ і визначається необхідністю здійснення цими принципами їхніх функцій стосовно міждержавних зв'язків і міжнародного права.

Ставлення до основних принципів міжнародного права в науці неоднозначне. Західні вчені, за невеликим винятком, не виділяють основних принципів міжнародного права. На крайній випадок, вони (Дж. Старк, Е. Сой, Дж. Штуцкі, Дж. Фіцморіс, X. Уолдок, Р. Аго, Г. Даам та ін.) ведуть мову про «імперативні принципи», «норми jus cogens», «принципи публічної політики», «норми загального міжнародного права», «імперативні норми загального міжнародного права», «фундаментальні норми міжнародного права» тощо.

Вітчизняні вчені дотримуються іншого бачення принципів сучасного міжнародного права, хоч серед них також чимало своєрідного, суб'єктивного тлумачення. І хоча за кількістю наукових досліджень, присвячених цій проблемі (а це десятки монографій і сотні наукових статей), вітчизняні вчені тримали першість у науці міжнародного права, слід визнати, що при з'ясуванні сутності основних принципів міжнародного права ми просунулися недалеко. Вітчизняна наука міжнародного права перебуває тільки на підході до вироблення робочого варіанта визначення основних принципів міжнародного права.

Не всі принципи міжнародного права є універсальними нормами. Практика засвідчує також наявність регіональних принципів (наприклад, принцип непорушності державних кордонів). Окремі вчені висловлюють думку про існування партикулярних (локальних) принципів міжнародного права.

Щодо імперативності як невід'ємної властивості міжнародно-правових принципів, то не всі з них або принаймні деякі з них у повному обсязі є імперативними нормами.

Можна вважати, що основні принципи міжнародного права у сукупності утворюють квазігалузь, яка характеризується єдністю і своєрідністю об’єкта правового регулювання, специфікою нормотворчості, особливостями кола суб’єктів та особливими механізмами, що забезпечують їх дотримання.

Основні принципи міжнародного права - це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб'єктами і є критерієм правомірності міжнародних правотворчого та правозастосовчого процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм.

Основні принципи міжнародного права – це юридична категорія, як і інші норми міжнародного права. Проте вони мають такі особливості, які дозволяють їм зайняти особливе місце у системі норм міжнародного права:

- вони є обов’язковими для всіх без винятку держав та інших суб’єктів міжнародного права;

- вони користуються приматом відносно усіх інших норм системи міжнародного права;

- принципи у виключення із загальних правил дії міжнародно-правових норм у часі мають зворотню силу;

- тільки дії, що порушують принципи міжнародного права, розглядаються як міжнародні злочини;

- принципи можуть бути правовою основою для регулювання міждержавних відносин за відсутності прямого регулювання.