Таким чином, можна зробити наступні висновки.

1. Юридичний енциклопедичний словник „правосуддя” визначає як „форму державної діяльності, що полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції справ”. Правосуддя має ряд специфічних ознак: воно здійснюється від імені держави, спеціальними державними органами - судами, за допомогою розгляду в судових засіданнях кримінальних, цивільних і інших справ у встановленій законом процесуальній формі.

2. Справедливість судових рішень можлива тільки на підставі суворого дотримання закону.

Однак справедливість по суті справи не збігається із законністю. Іноді буває так, що в рамках закону правозастосовувач знаходить рішення вірне з вузько-юридичної точки зору, однак з урахуванням індивідуальних особливостей випадку таке рішення може бути справедливим далеко не завжди. Таким чином, справедливість має в юридичній практиці і самостійне значення. Вона є одним з ведучих початків при вирішенні юридичних справ, коли суду надана “воля розсуду”, коли суд здійснює функцію по індивідуальному регулюванню. Справедливість поряд із законністю, обґрунтованістю і доцільністю є основною вимогою до застосування норми процесуального права. Справедливим у рамках закону може бути визнане єдино можливе в конкретному випадку, найбільш оптимальне, розумне, гуманне рішення. Воно може бути прийнято на базі правильного встановлення обставин справи, їх вірної правової оцінки і тлумачення конкретної правової норми в системі інших норм даної галузі права, а при необхідності і всього права в цілому.

3. „Визначення справедливості неможливе без поняття істини. Відомо, що тільки встановивши істину можна справедливо покарати винного. При цьому покарання винного тільки одна сторона його справедливості, другою надзвичайно важливою його стороною є повна відповідність тяжкості вчиненого й особистості злочинця

4. Встановлення об’єктивної істини в кримінальній справі становить основний зміст процесуальної діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора та суду.

Істина — це достовірне знання, що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей. В істині процес руху мислення здійснюється шляхом об’єктивно-вірного відображення дійсності, створення пізнавального образу, що глибоко й всебічно осягає об’єктивну дійсність в її сталих і можливих формах.

Об’єктивна істина виступає метою пізнавальної діяльності в кримінальному процесі. Істина розуміється як правда, достовірні дані про обставини предмету доказування. Предмет доказування - юридично значимі обставини, які, будучи з достовірністю встановлені, розкривають зміст юридично значимої істини

Встановлення об’єктивної істини - основне завдання досудового слідства, дізнання та судового розгляду, основне та незмінне завдання кримінального процесу. Тільки встановивши істину, органи досудового слідства, дізнання та правосуддя можуть правильно вирішити справу по суті, забезпечити правильне застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

5. Систему гарантій встановлення об’єктивної істини являють собою норми доказового права і процесуальна форма збирання, дослідження, перевірки, оцінки й використання доказів.

Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забезпечувати як можливість встановлення об’єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини, справедливість прийнятих рішень

Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод та обов’язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, що покликані забезпечити розв’язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод людини.

6. Процесуальні гарантії - це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. Але процесуальні гарантії це не окремі розрізнені засоби, а цілісна система таких засобів, які в сукупності й забезпечують правосуддя. По суті, процесуальна форма і створює систему таких гарантій.

Процесуальні гарантії – закладена в процесуальній формі система правових засобів, які забезпечують встановлення об’єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість усіма суб’єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов’язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.

7. У теорії кримінального процесу виправдано буде розглядати такі, характеризовані співвідношенням цілого й частини, поняття, як „гарантії правосуддя”, „гарантії встановлення об’єктивної істини”, „гарантії захисту прав і свобод людини”.