В результаті проведеного дослідження сформовано такі висновки і пропозиції:

1. Витрати виробництва – вихідна база формування ціни продукції, тому в ринкових умовах господарювання значної ваги набуває показник поточних витрат, який характеризує ефективність виробництва, як найважливіший та узагальнювальний показник виробничо-господарської діяльності підприємств.

Сучасні масштаби виробництва, науково-технічний прогрес і перехід на інтенсивні фактори розвитку зумовили дедалі більшого інтересу до витрат виробництва, які є основою для розрахунку прибутку й рентабельності. За допомогою показника виробничих витрат можна охарактеризувати діяльність будь-якого виробничого підрозділу, оскільки на його величину впливає ступінь використання всіх виробничих ресурсів. Цей показник дає змогу оцінити роботу підприємства і його підрозділів щодо мобілізації внутрішніх резервів і досягнення найбільшого ефекту результатів виробництва продукції при найменших витратах, на його рівні відображаються досягнення або недоліки у витрачанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Витрати – вихідна база формування виробничої собівартості. Вони виникають у процесі виробництва, тобто лише кількісно однакові з нею, тоді як собівартість продукції є кінцевим результатом виробництва. Необхідність вартісного вимірювання витрат на виробництво за допомогою використання категорії виробничої собівартості полягає у тому, що остання відображає витрати з точки зору нагромадження і дає змогу зробити висновок про рівень дійсних витрат та правильність розподілу новоствореної вартості на фонд споживання, нагромадження і резервний фонд.

2. Аналіз зарубіжної та вітчизняної економічної літератури показав, що основні ознаки класифікації витрат на виробництво продукції дійсні при будь-якій системі господарювання. На зарубіжних підприємствах різні класифікації витрат слугують цілям управління і відповідають вимогам оптимального групування з метою прийняття управлінських рішень.

Основна проблема вибору ознак класифікації витрат на виробництво полягає у тому, що наявна застаріла методика не стимулює підприємство до використання більш прогресивних класифікаційних ознак, а саме щодо їхнього поділу на постійні і змінні залежно від зміни обсягу виробництва. Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів планових рішень та визначати такий обсяг випуску продукції, який забезпечуватиме відшкодування витрат на її виробництво (межу беззбитковості).

3. Управління витратами - це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Управління витратами на підприємстві передбачає виконання всіх функцій, що притаманні управлінню будь-яким об’єктом: розробку, прийняття й реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Функції управління витратами реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування та планування, організацію, координацію й регулювання, активізацію та стимулювання виконання, облік і аналіз. Виконання функцій управління в повному обсязі за всіма елементами складає цикл впливу управлінської підсистеми, що є суб’єктом управління, на підсистему, яка є об’єктом управління.

4. Сьогодні підприємства реалізовують разові дії стосовно скорочення витрат. Однак знизивши ситуативно витрати на задану величину, можна підірвати основу майбутнього розвитку компанії. Максимальну ж вигоду підприємствам можуть принести програми зниження витрат, а не окремі дії. Кожна з таких програм може включати кілька проектів, які в різні періоди часу реалізуються підприємством з єдиною метою – знизити витрати.

На нашу думку, основними елементами програм скорочення витрат можуть стати:

 Робота над зниженням трудомісткості бізнес-процесів.

 Перегляд принципу компенсації персоналу.

 Оптимізація продуктів і каналів розподілу.

 Оптимізація використання активів і капіталу.

 Робота зі зниження цін на закупівлі.

 Зміна технологій з метою зменшення витрат.

5. В результаті виконання роботи було проаналізовано рівень та структуру витрат ЗАТ “Піонтекс”, що належить до галузі легкої промисловості. В результаті проведеного аналізу було встановлено, що на підприємстві відсутня планова робота щодо нормування витрат. Облік витрат здійснюється застарілими методами, які не дають якісну і повну картину витрат на підприємстві. Облік накладних витрат на підприємстві здійснюється тільки в цілому по підприємству без деталізації за виробничими підрозділами, що знижує ефективність роботи з економії накладних витрат, виявлення резервів.

Крім того, дані про фактичні витрати по рахунках комплексних витрат можна одержати лише в середині наступного за поточним місяця. Така ситуація не дає змоги керівництву виробничого підрозділу активно впливати на їх рівень. Важливо своєчасно встановлювати причини, винуватців надмірних витрат і притягати їх до відповідальності.

Щоб забезпечувати зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, домагатися відносного зниження як прямих, так і накладних витрат.

Налагодження дієвого механізму управління витратами дасть змогу керівництву підприємства вчасно отримувати необхідну і достатню ін-формацію для прийняття ефективних управлінських рішень. Він має бути зручним для підготовки і реалізації дій з управління накладними витратами, і будувати його треба відповідно до основних завдань системи управління витратами.

Механізм управління витратами підприємств має складатися із сукупності елементів, які виконують такі функції: організацію; нормування; планування і прогнозування; облік і розподіл; аналіз і поточний контроль; регулювання; мотивацію. Механізм управління витратами підприємств має охоплювати кадрове, інформаційне, юридичне, матеріально-технічне, фінансове забезпечення, координацію та контроль дій виробничо-господарських підрозділів і процесів виконання функцій.

Основними джерелами підвищення рентабельності ЗАТ “Піонтекс” є: підвищення продуктивності праці, зниження норм витрат на матеріали в зв'язку з організаційно-технологічними заходами, скорочення витрат на паливо й енергію, на обслуговування і керування виробництвом, зниження непродуктивних витрат, економія від підвищення якості продукції. Підвищенню рентабельності сприятиме зниження собівартості продукції.

Зміна номенклатури й асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, зв'язані з удосконалюванням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Можна порекомендувати збільшити частку останніх в обсязі продукції.

Останнім часом спостерігається ріст накладних витрат на одиницю реалізованої продукції, що пов’язано зі зменшенням обсягів реалізації. Недоцільним бачиться орієнтування на випуск великих партій продукції. Адже особливість даного виду продукції є швидке її моральне старіння. Через це більш доцільно налагоджувати виробництво невеликими та середніми партіями.

Останнім часом зросли витрати на після продажне сервісне обслуговування, але до зменшення витрат за цією статтею необхідно підходити виважено, адже саме після продажне обслуговування являється часто вирішальним фактором (при всіх однакових інших), який визначає вибір покупця.

На підприємстві просто необхідно ввести невелику службу маркетингових досліджень, працівники якої будуть займатися пошуками замовлень, ринками збуту, постачальників якісної сировини. На цю службу можна також покласти обов'язку по проведення масштабної рекламної кампанії в засобах масової інформації, організація зовнішньої реклами, створення своєї рекламної сторінки в міжнародній комп'ютерній мережі INTERNET, куди могла б вчасно надходити інформація про продукцію, яка виготовляється підприємством. Крім цього необхідно організувати рекламну кампанію по сервісній службі після продажного обслуговування, адже при однаковій ціні покупець буде надавати перевагу товарові того виробника, який забезпечить найбільш надійне і якісне гарантійне і післягарантійне обслуговування.

Необхідно також усіляко розвивати мережу фірмової торгівлі, тобто створювати відділи фірмової торгівлі в людних місцях, створюючи тим самим конкуренцію тим фірмам, які продають аналогічну продукцію інших виробників, за рахунок більш низьких цін. Це могло б дозволити збільшити збут продукції. Проблема управління витратами полягає головним чином не в економії, а в пошуку і досягненні їх оптимального рівня для кожного окремого робочого місця. Надмірне скорочення витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації персоналу, рівня автоматизації і комп'ютеризації роботи, зниження якості обслугову-вання виробництва та скорочення обсягів реалізації.

6. Для зниження витрат на виробництво продукції на підприємстві ЗАТ “Піонтекс” необхідно удосконалити технологічний процес та, відповідно, модернізувати виробниче обладнання, замінивши його більш досконалим.

Існуючий на ЗАТ “Піонтекс” голкопробивний спосіб скріплення нетканих матеріалів із волокон шерсті досить трудомісткий і енергоємний. Пропонований нами спосіб термоскріплення має певні переваги перед наведеним вище способом виробництва нетканих матеріалів: вища продуктивність порівняно з голкопробивним способом, виключає використання рідких зв’язуючих; спосіб відносно простий порівняно зі способом просотування волокнистого полотна рідкими зв’язуючими.

Завдяки виключенню використання рідких зв’язуючих стають непотрібними операції просочування, сушіння, очищення використаної води, а застосовуються потужні вентиляції. Завдяки цьому зменшуються витрати теплової та електричної енергії, зменшується виробнича площа, витрати на захист навколишнього середовища.

В рамках підвищення ефективності виробництва нами було розроблено проект впровадження нової машини для термоскріплення Cormatex, яка замінить одночасно три машини (машину попереднього голкопробивання моделі QBG411 та дві машини верхнього та нижнього голкопробивання моделі QBG421-QBG422). При використанні нової машини відбувається:

1) зменшення кількості виробничих працівників: якщо за базовим варіантом для обслуговування необхідно було 6 робітників, то для нового варіанту машини необхідно всього три робітники;

2) збільшення амортизаційних відрахувань;

3) зменшення затрат на поточний ремонт;

4) зменшення затрат на електроенергію;

5) зменшення затрат на матеріали за рахунок зменшення норми витрат на облікову одиницю (відбувається зменшення норми витрат за всіма основними видами матеріалів).

Провівши аналіз за методом інтегральних показників, було з’ясовано, що поточна вартість доходів, які будуть отримані в результаті реалізації проекту, становить 1166384,24 грн. Це говорить про те, що проект введення в дію машини для термоскріплення Cormatex є прибутковим.