Таким чином, молюски, як і комахи, є найбільш еволюційно довершеними тваринами серед безхребетних. Найрізноманітніші за формою та способом життя молюски живуть у морях, океанах та прісних водоймах. Велика частина видів черевоногих молюсків освоїла життя на суходолі. Більшість молюсків зразу після перетворення на дорослу форму будують черепашку з солей вугільної та кремнієвої кислоти з додаванням органічних речовин. Черепашка розбудовується та ремонтується молюском впродовж всього його життя.

У двостулкових молюсків (Bivalvia) черепашка складається з двох половинок, з’єднаних на спині спеціальним замком. Вони досить примітивні за будовою, бо в дорослому стані ведуть малорухливий спосіб життя. Деякі види двостулкових молюсків живуть у наших річках і озерах, але морських мешканців набагато більше. Двостулкові – одна з груп тварин, яким ми зобов’язані чистотою води, бо практично всі вони фільтратори за типом живлення. Двустворки відомі з кембрію, а починаючи з ордовика ця група вже численна й різноманітна. Однак її справжній розквіт почався тільки в пізньому палеозої після масового вимирання плеченогих.

Черевоногі молюски (Gastropoda) мають суцільну черепашку здебільшого спіральної форми, але трапляються й досить екзотичні форми. Більша частина видів живе у морях, деякі пристосувалися до життя у прісних водоймах та на суходолі. Це найбагатша видами група молюсків. Серед черевоногих молюсків є як рослиноїдні види, так і хижаки, деякі з яких (конуси) мають дуже токсичну отруту для полювання на рибу. Існують із початку кембрію.

Головоногі молюски (Cephalo-poda) – восьминоги, кальмари, каракатиці, аргонавт, наутілус, за рівнем інтелекту не поступаються домашнім тваринам – собакам, коням. Восьминоги, наприклад, відомі незвичною будовою тіла зі щупальцями із присосками, незвичною чорною (туш) та брунатною (сепія) фарбою, яку вони синтезують всередині тіла та викидають у воду, щоб наполохати або дезорієнтувати нападника. Першими наприкінці кембрію з'явилися наутілоіди, що пережили потім кілька періодів інтенсивної диференціації, але представлені в наші дні всього одним родом.

Еволюція фаун молюсків напівморських і солонуватоводних водоймищ Паратетісу протікала прискореними темпами у зв'язку з вимиранням колишньої збалансованої малакофауни при різких змінах гідрології. Це створювало можливості диверсифікації тих небагатьох видів, які могли існувати в цих умовах, зайнявши ніші, що звільнилися. Прискорена еволюція, порівнянна з такою острівного типу, відбувалася тільки в практично замкнутих напівморських і солонуватоводних басейнах.

Дослідження на масовому матеріалі змін молюсків, що багато разів повторювалися в різночасно існуючих водоймищах, може служити гарною моделлю для вивчення еволюції в умовах порушеної структури угрупувань.