Таким чином, розглянувши теоретичні та практичні аспекти функціонування ринку монополістичної конкуренції можна зробити такі основні висновки.

Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де відносно велике число дрібних виробників пропонує подібні товари, близькі замінники, які незначно відрізняються один від одного. Монополістична конкуренція має наступні ознаки: відносно велике число невеликих фірм; диференційована продукція; деякий, проте обмежений контроль над ціною; нецінова конкуренція; відносно вільний вступ в галузь і вихід з неї.

Теорія монополістичної конкуренції отримала свій фундаментальний розвиток в 30-х роках ХХ сторіччя, коли з’явилися моделі монополістичної конкуренції Е. Чемберлена та Дж. Робінсон. Модель Чемберлена припускає структуру ринку, у якій з'єднані елементи конкуренції (велике число фірм, їхня незалежність друг від друга, вільний доступ на ринок) з елементами монополії (покупці віддають явну перевагу рядові продуктів, за які вони готові платити підвищену ціну). Відповідно до поглядів Чемберлена, ринок будь-якого одиничного виробника в умовах монополістичної конкуренції визначається і лімітується трьома основними факторами: ціною продукту, особливостями самого продукту, витратами на збут.

Робінсон вирішальною умовою монопольного володіння продуктом також вважала диференціацію продукту, тобто такі зміни, що не можуть бути цілком компенсовані товарами-субститутами. Однак диференціація продукту не є, по Робінсон, єдиною умовою монополії. Значну увага у своєму дослідженні вона присвятила питанню поводження великих компаній, що уособлюють високий рівень концентрації виробництва. Практичне значення досліджень Чемберлена та Робінсон полягає в тому, що результати досліджень лягли в основу антимонопольного регулювання ринків з недосконалою конкуренцією.

Визначальною рисою монополістичної конкуренції є диференціація продукту. Під нею розуміється випуск товарів, які відносяться до однієї товарної групи, але при цьому відрізняються по своїм властивостям, умовам збуту і т.п. Наявність певної монопольної влади за умов монополістичної конкуренції обумовлює необхідність державного регулювання їх діяльності. Таке регулювання здійснюється за допомогою антимонопольної політики.

Антимонопольне законодавство вперше було запроваджено в США. У 1890 р. 51-й конгрес США приймає закон Шермана - перший федеральний законодавчий акт, спрямований проти монополій, що виросли після війни між Північчю і Півднем. Наступним за актом Шермана були Закон про Федеральну торговельну комісію й акт Клейтона, прийняті в 1914 р., які були орієнтовані значною мірою на охорону дрібного підприємництва від обмежувальної практики великих компаній. Акцент на захист малого бізнесу був ще більше посилений у законі Робінсона-Петмана (1936 р.) і поправках Селлера-Кефауера до статей закону Клейтона про злиття і поглинання (1950 р.).

Антитрестовське законодавство за типом американського було прийняте у Великобританії в 1848 р., у Франції в 1963, в Італії в 1964 р. У країнах Східної Європи антимонопольне законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років. Необхідно відзначити, що у країнах Західної Європи антикартельне законодавство ліберальніше, ніж у США.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію.

Типовим прикладом ринку монополістичної конкуренції в Україні є ринок мінеральної води. Ринок мінеральної води є складовою частиною ринку безалкогольних напоїв. Ринок безалкогольних напоїв окрім ринку мінеральної води включає такі сегменти: та ринок „солодкої” води та ринок соків. Вітчизняний ринок мінеральних вод досить різноманітний і висококонкурентний. Ринок води є слабобрендованим: іміджова конкуренція відбувається лише між кількома великими виробниками, хоча в останній час в зв’язку з посиленням конкуренції виробники питанням бренду стали приділяти більше уваги.

Також, на ринку пакованих вод яскраво виражена регіональність – в кожному з регіонів є ряд регіональних марок-лідерів. На нашу думку, основні причини лояльності споживачів до регіональних марок – більш низька ціна, порівняно з загальнонаціональними марками, висока довіра до „своїх” виробників та історична прив’язаність (консерватизм) споживачів.

Проведений аналіз ринку мінеральної води в Україні свідчить, що він є типовим ринком монополістичної конкуренції, на якому діють відносно велика кількість фірм, та існує значна диференціація товару з широким використанням фірмами методів нецінової конкуренції.