Таким чином, розглянувши основні теоретичні та практичні положення щодо оцінки ефективності обміну та розподілу благ в суспільстві, можна зробити такі основні висновки.

Проблема досягнення ефективності в економіці обміну відноситься до проблеми досягнення загальної ефективності розподілу ресурсів в економіці. Для досягнення ефективного розміщення ресурсів необхідне виконання трьох умов: ефективності у виробництві; ефективності у споживанні; ефективності в обміні.

Ефективність в обміні досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага, і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага.

Для оцінки ефективності в розподілі благ використовується, так званий, критерій Парето-ефективності. Вважається, що на ринку досягнуто ефективного (оптимального за Парето) розподілу благ, якщо неможливо через перерозподіл покращити чиєсь становище без погіршення становища хоча б одного з інших учасників.

Поряд з критерієм Парето-ефективності існує ще ціла низка так званих, компенсаційних критеріїв. Серед множини дискутованих у літературі критерії, на нашу думку, заслуговують на увагу такі критерії: Парето компенсаційний критерій; критерій Калдора-Хікса, критерій Скітовського та критерій Самуельсона. Наявність цілої низки компенсаційних критеріїв пов’язана з тим, що звичайний Парето критерій дозволяє оцінити суспільний добробут лише з чисто економічного боку, з точки зору суспільства як сукупності ринкових суб’єктів, тоді як суспільний добробут залежить не тільки від величини сукупного багатства членів суспільства, а й від розподілу його між ними. Шляхом перерозподілу між індивідами можна досягати більш високого рівня суспільного добробуту, ніж це було б, якби суспільство приймало рішення лише згідно з критерієм Парето.

Існує безліч варіантів оптимального за Парето (ефективного) розподілу благ. Але реалізованим може бути лише один з цих варіантів, і кожне суспільство має визначити для себе критерій, який допоможе зробити конкретний вибір. Цей суспільний вибір залежить від того, яке розуміння справедливості у суспільстві. У межах економічної теорії добробуту такий підхід дає змогу реалізувати побудова функції суспільного добробуту (ФСД) – модель, що формалізує мету суспільства і в якій рівень суспільного добробуту є математичною функцією розміщення ресурсів. Концепція ФСД була запропонована у 30-х роках А. Бергсоном у вигляді функції суспільного добробуту.

Вибір конкретної форми ФСД залежить від прийнятого у суспільстві розуміння справедливості. Існують чотири основні погляди на проблему справедливості: - егалітарний – всі члени суспільства отримують однакові блага; роулзіанський – максимізується корисність найменш забезпечених членів суспільства; утилітарний- максимізується загальна корисність всіх членів суспільства та ринковий – справедливість забезпечується ринком.

На нашу думку, найбільший ефект дає поєднання ринкового підходу з державним регулюванням процесу розподілу та обміну.