Хочете продавати роботи?
Зареєструйтесь і заходьте:


Я все забув!

1

На сайті розміщені оголошення про продаж робіт. Рефератів для скачування тут нема!

2

Тут можна купити реферати в авторів без посередників та без переплат!

3

Замовляючи роботу, пишіть відгук в книзі замовлень виконавця. Ваш відгук буде доступним кожному!

4

Кожен виконавець на замовлення отримує персональну сторінку та приймає участь в рейтингу авторів.

5

Ми не беремо % та комісійних від продажу ваших рефератів і не розміщуємо ваших робіт на сайті.

Пишуть на замовлення

Статті

Документи в кримінальному процесі

Оголошення про продаж даної роботи розміщене виконавцем vlreferats (контакти виконавця)

  • Право
  • Дипломна
  • 2012
  • 104 сторінки
  • 520.00 грн.

Зміст

Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика документування в кримінальному процесі
1.1. Поняття документів у кримінальному процесі
1.2. Форми та сутність документування у кримінальному процесі
1.3. Форми і способи документування
Розділ 2. Поняття документів у кримінальному процесі
2.1. Протоколи слідчих дій як документи у кримінальному процесі
2.2. Відповідність і допустимість доказів у документах
2.3. Основні положення оцінки документів у кримінальному процесі
Розділ 3. Особливості оцінки протоколів слідчих дій як джерел доказування у кримінальному процесі
3.1. Теоретичні засади дослідження протоколів слідчих дій у кримінальному процесі
3.2. Аналіз особливостей використання протокольної форми підготовки матеріалів як джерела доказів
3.3. Проблеми об’єктивної оцінки протоколів слідчих дій
Висновки
Список літератури

Висновок

Ефективна боротьба зі злочинністю неможлива без досконалої встановленої законом процесуальної форми. Охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний є основними завданнями кримінального процесу.

Аналіз практики протоколювання слідчих дій приводить до висновку про те, що в цій галузі діяльності існує низка недоліків, які з’являються через недосконалу регламентацію протоколювання в чинному кримінально-процесуальному законодавстві. До того ж певні недоліки виникають через не досить чітку організацію роботи слідчих та дізнавачів і помилки у застосуванні наявних науково-технічних засобів. Також існує низка теоретичних і правових проблем, вирішення яких потребує подальшого наукового вивчення і осмислення. До них відносяться процесуальні аспекти застосування конкретних методів і засобів фіксації фактичних даних та їх вплив на структуру і зміст протоколу та додатків до нього, а також питання належного правового регулювання.

Розслідування є інформаційно-пізнавальним процесом, який відбувається в умовах і межах визначених КПК України.

Дана діяльність супроводжується провадженням процесуальних дій, документування яких відбувається у відповідних протоколах. Протокол є обов‘язковим засобом фіксації перебігу та результатів процесуальної дії, проте не єдиним. Чинний КПК України передбачає також додаткові засоби фіксації процесуальних дій, результати яких можуть бути додані до протоколу у вигляді: фотознімків, матеріалів звукозапису, кінозйомок, відеозапису, планів, схем, зліпків та інших матеріалів (ч.4 ст. 85 КПК).

В теорії кримінального процесу та криміналістиці по різному оцінюється доказове значення таких додатків до протоколу. Одні автори розглядають додатки до протоколу як самостійне джерело доказів. Так, можемо стверджувати, що матеріали застосування кінозйомки, відео та звукозапису повністю відповідають вимогам, які пред’являються законом до джерел доказів, що дозволяє віднести результати їх застосування до такого доказу, як документи. Інші автори відносять додатки до протоколу у вигляді зліпків, відбитків слідів та фотознімків до речових доказів та пояснюють це потребами судової практики і розвитком криміналістичної техніки. Аналізуючи умови формування зліпків, відбитків, фотознімків, їхній збіг і відмінність з першоджерелами, ряд авторів дійшли висновку, що ці додатки до протоколу за своїм процесуальним значенням є особливим видом речових доказів, які за їх походженням називають «похідними речовими доказами». Похідними речовими доказами є матеріальні фізичні моделі первісних речових доказів, які безпосередньо відтворюють суттєві ознаки останніх і слугують для їх заміни в процесі доказування. Вони передають необхідну інформацію про первісний речовий доказ і виступають в процесі доказування як самостійні джерела доказів.

Дослідивши процесуальну природу і значення протоколів слідчих дій і додатків до них багато вчених пропонують власне бачення вирішення цієї проблеми, внесенням відповідних уточнень до КПК України. Зліпки, відбитки та фотознімки слідів предметів, що є речовими доказами, пропонують називати моделями, які замінюють першоджерело фактичних даних, якщо воно не може бути долучено до справи. Фонограми, фотознімки, кінофільми, плани, схеми, виготовлені під час провадження окремих слідчих дій, є складовими частинами відповідних протоколів, які пояснюють їхній зміст.

Чи є необхідність складати окремий протокол застосування наукових і технічних засобів документування в процесі огляду, обшуку, допиту і т. д.? Якщо ці засоби застосовує слідчий, то йому доведеться складати два протоколи: один – слідчої дії і другий – застосування технічних засобів. Навряд чи це буде сприяти підвищенню ефективності його діяльності в умовах дефіциту часу. Хто має складати такий протокол, якщо у слідчій дії бере участь спеціаліст? Чи буде це його обов’язком, чи він буде робити це за дорученням слідчого теж залишається невизначеним.

В протоколі має зазначатися: хто, де, коли, у зв’язку з чим, з якою метою і які засоби використав, які отримав результати. Як бачимо, усі ці дані і сьогодні мають відображатися у протоколі слідчої дії, при провадженні якої застосовувалися технічні засоби, але не ясно, яке значення у кримінальній справі будуть мати результати їх застосування.

Неоднозначно і не чітко вирішується дане питання у чинному КПК України. Так, у статті 82 зазначається, що «носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи». З даного викладу важко зробити висновок, чи такі носії інформації є самостійним джерелом, чи його слід розглядати в сукупності з протоколом відповідної слідчої дії. Адже в статті 85 КПК вказується на те, що до протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інше, тобто матеріали технічних засобів фіксації.

З наведеного видно, що існуюча правова регламентація застосування наукових і технічних засобів документування слідчих дій та їх результатів, навіть незважаючи на свою нечіткість, може забезпечити повноту та об’єктивність у встановленні інформації та формуванні судових доказів. Слід змінити ставлення до оцінки інформації, яка міститься в протоколі і додатках до нього. Перевага має надаватись інформації, що міститься в джерелах, які забезпечують об’єктивність відображення процесів, явищ, об‘єктів, слідів (фотозйомка, відео та звукозапис тощо). Дана обставина має знайти відображення у відповідній статті закону, де мова іде про оцінку доказів (ст. 67 КПК). Оцінці піддається інформація, яка міститься як у протоколі слідчої дії, так і у додатках до нього.

Щодо визначення переліку технічних засобів, які дозволені до застосування в кримінальному судочинстві зазначимо, що законодавець ніколи не вдавався до такого. Він називає відомі процеси об’єктивного відображення інформації, яка має значення для вирішення справи. Такий підхід не створює перешкод на шляху використання при провадженні слідчих дій нових технічних засобів (цифрова, фото, відеотехніка), поява яких є закономірним результатом розвитку науки і техніки.

Невирішеним залишається питання про співвідношення інформації, яка міститься у протоколі і відображена технічними засобами документування. Певні кроки до наукового вирішення даного питання на законодавчому рівні спостерігаються в країнах колишнього СРСР. Зокрема, в процесі підготовки проекту в ст. 139 КПК Латвії зазначається:

2) Інформація зафіксована у вигляді звука і зображення пріоритетна у порівнянні з письмово-фіксованою інформацією;

4) При складанні протоколу слідчої дії дотримуються вимог ст. 138, але із усього ходу слідчої дії і встановлених при цьому фактів в протоколі фіксують перелік лише суттєвих фактів.

Подібні новації заслуговують на увагу та подальше опрацювання. Вони відображають рівень розвитку наукових засобів фіксації об’єктивних процесів дійсності, зокрема перебігу і результатів слідчих дій. При цьому задокументована інформація письмовими і технічними способами фіксації не протиставляється, а доповнює одна одну, зберігається єдине процесуальне джерело інформації, що складає основу судового доказу – показання або протокол. Такі матеріали є додатками до протоколу та співвідносяться з ним як частка та ціле.

Оскільки докази, суть відображення злочину в оточуючому середовищі, результат їх документування буде відображенням відображення, тобто похідним відображенням. В інформаційному аспекті мова іде про перенесення інформації з одного об’єкта на інший – матеріальний засіб фіксації. Будь-яка передача, перенесення інформації неминуче супроводжується її втратою, при цьому має значення втрата не будь-якої інформації, а доказової. Втратою іншої інформації можливо знехтувати. В правовому плані документування інформації є вираженням засвідчувальної діяльності суб’єкта пізнання (доказування, ОРД).

В науковій літературі відмічається, що доказування – це одночасно пізнавальна і засвідчувальна діяльність. Розслідування як і увесь процес встановлення істини у кримінальній справі, має дві сторони. По-перше, добувається інформація про обставини події, що розслідують. У цьому розумінні діяльність носить пізнавальний характер. По-друге, встановлені обставини справи підтверджуються, документуються, засвідчуються у встановленій законом формі. У цьому розумінні діяльність носить засвідчувальний характер. Законодавець детально регламентує обидві сторони цього процесу, приділивши належну увагу засобам документування процесуальної діяльності та збереженню зібраних у справі доказів.

Засвідчувальна діяльність складає необхідну властивість процесу пізнання, тому що інакше сам дослідник не зможе переконатися у тому, що одержані ним відомості правильні, істинні. Також відмітимо, що у даному випадку мова іде не про переконання суб’єкта доказування в істинності його пізнання. Коли ми говоримо про засвідчувальну сторону доказування, мається на увазі процесуальне засвідчування фактів, надання їм форми, яку вимагає закон як необхідної умови їхнього існування як судових доказів, а не логічного доказу істинності знання.

Але окрім засвідчення фактів, документування інформації має на меті зафіксувати факти, фактичні дані і зробити можливим користуватися ними у подальшому. Причому на перший план в процесуальному розумінні документування інформації виступає процесуальна форма засвідчування та фіксації. Звідсіля і розповсюджене серед процесуалістів уявлення про фіксацію доказів як про їх процесуальне оформлення у встановленому законом порядку, тобто надання їм визначеної законом процесуальної форми.

В умовах реформування кримінально-процесуального законодавства розглянуті питання мають знайти відображення в проекті нового КПК України. Всебічне, повне та об‘єктивне документування процесуальної діяльності з розслідування злочинів сприятиме зміцненню законності, забезпеченню охорони законних прав та інтересів осіб, що потрапили у сферу кримінального судочинства.

Для того, щоб замовити дану роботу (або уточнити її вартість, ВУЗ та ін.), сконтактуйтеся із виконавцем або заповніть форму для замовлення.

Всі роботи на даному сайті продаються їх авторами без посередників.

Адміністрація сайту не несе відповідальності за якість робіт, достовірність оголошення, порядність продавців і не має додаткових контактів виконавця, окрім викладених вище.

Форма для замовлення цієї роботи

  • Заповніть всі поля та зачекайте 5 секунд, доки кнопка «Надіслати» стане активною.

Пошук за фрагментом заголовка та змісту роботи